Увійти


Новітній геноцид українського народу у 21-му столітті?

  • Автор: С.Ягода
ЖебракиЯкий сенс в існуванні держави, якщо її населення з року в рік неухильно скорочується, а його якісний склад невідворотно деградує? Чому українці в діаспорі, як правило, ніколи не бувають бідними? Але чому у себе вдома, в Україні, українцям майже нічого не належить, і вони не можуть захистити своє право розпоряджатися ресурсами своєї Батьківщини?
 
Той факт, котрий відзначають вітчизняні та світові дослідники, а саме – вимирання за роки незалежності українців, не дивлячись на те, що воно відбувається не в такому шаленому темпі, як і в роки Голодомору 1932-33 років (хоча за 20 років вимерло вже майже стільки ж людей), ставить перед нами непросте запитання. Як саме і з яких причин двічі протягом останніх ста років на теренах України запущені одні й ті ж самі геноцидні процеси?
 
Наслідок яких один – вимирання української нації.
 
З історії відомо, що подібне знелюднення – аж до повного зникнення – притаманне ситуаціям, коли населення зіштовхується поза контекстними викликами. Викликами, котрі лежать за межами контексту існуючого стану (системи) буття народу і тому не можуть бути осмисленими і вирішеними. Принаймні в межах існуючої системи.
 
- Українців, принаймні в 1991 році, не загарбали зайди-конкістадори. Самі громадяни України, виїхавши до Європи, Америки чи інших країн, успішно інтегруються до сучасного світового контексту – незалежно від віку, освіти чи статі. Відтак закид, котрий можна часто почути від зарубіжних та вітчизняних дослідників, про неготовність українців до умов ринку та демократичного суспільства не витримує перевірки фактами.
 
У 1932 році комуністичний режим в СРСР, застосувавши тоталітарні важелі, створив штучний дефіцит ресурсів (аж до харчів), можливостей до самодіяльності та можливості покинути терени зони геноциду. Українці зіштовхнулися з викликом, котрий був поза контекстом будь-яких (як офіційних, так і неофіційних) стосунків «громадянин – держава». Держава, котра за визначенням покликана захищати громадян від поза контекстних викликів, сама їх продукувала. З іншого боку, виклик мав системне походження рівнів, що не входять до рівнів компетентності та життєвого контексту громадян.
 
Нині цей прояв геноциду відомий як Голодомор 1932-33 років.
 
Теоретично – в магазинах усе є. Насправді для понад 90 відсоткам громадян бракує коштів, щоб купити найнеобхідніше, і діти з незаможних родин, народжені в часи незалежності, на зріст менші і худіші від попередніх поколінь – як у часи після Другої світової війни. Можливо пішов певний природний відбір і деградація нації. Проте згадуючи себе малого і своїх батьків , згадую - в церкві стояли чоловіки ,як дуби. Найкращих - наших" дубів - чоловіків" і їх дружин намагалась винищити радянська влада. Чомусь не вдалося. Наш генофонд ми знищуємо самі незалежно від інших. Расизм і націоналізм немає до цього ніякого відношення. ми самі не захотіли бути державотворцями продавшись на дешеві спокуси вже не існуючої радянської влади.
 
в магазинах усе є

Вивчаючи історію будівництва житлових бунинків стикаюсь з певними факторами. Старі будинки побудовані на відповідних фундаментах стоять століттями.
 
Влада побудована на поверхневому фундаменті, якщо не буде певних катаклізмів, протримається, як і будинок збьудованимй на ненадійному фундаменті - максимум 50 років.
 
коррупция12
 
Теоретично – в Україні капіталізм та демократія. У реальності – протекціонізм, корупція та відсутність ресурсів перетворили це на фарс періоду феодалізму. Тому населення України вимирає. Не так швидко, як в роки Голодомору, але надійно і впевнено – як у концтаборах СС та НКВС.

Ми втрачаємо молодь, котра може забезпечити прочвітання України ,як держави, але ,яка нге бачить шляхів реалізації своїх можливостей. Нова хвиля емігрпації мололодих українців призведе до тог ,що в Україні залишатьсь -пенсіонери , недієздатні громадяни і керівники Верховної Ради , під керівництвом Президента, якому не буде ким керувати і прийдеться пакувати валізи і чухати в наперед передбачене місце.
 
Щоб зрозуміти причини нинішньої ситуації в Україні, варто звернутися до тих часів, коли у 1991 році вирішувалося питання незалежності. І при цьому спробувати пояснити хоча би собі – чому це у Сполучених Штатах батьки-засновники держави користуються такою величезною пошаною в американського народу, а українці батьків-засновників такої України, якою вона є сьогодні, майже не знають, а якщо й знають, то навряд чи поважають.
 
Подібна «скромність» очевидно має свої вагомі причини. Адже усе те, що відбулося з Україною, починаючи від самого початку відродження її незалежності, так само, як і питання – кому має належати майно і всі активи Української держави, було домовлено і проговорено ще понад 20 років тому. Бо ті, хто перебирав на себе відповідальність за у незалежнення України від Москви, прекрасно усвідомлювали, що в умовах вільної політичної і економічної конкуренції утримати владу і привласнити майно держави Україна вони просто не зможуть. Змогли!
 
Вимирання українців відбувається такими великими темпами, що за рівнем смертності Україна уже наближається до Сомалі. Як це взагалі могло статися на найкращих у світі чорноземах, на благодатній землі з освіченим і працьовитим народом?
 
Чи є головними причинами мізерна заробітна плата, низький рівень життя, важкі умови праці, кричуща соціальна нерівність в суспільстві, недоступність професійного лікування, алкоголізм, неможливість забезпечити повноцінне харчування і заробити на квартиру для тих, хто не входить, або ж не обслуговує владний режим
 
За своєю ментальністю українці взагалі-то індивідуалісти. Але настає час зрозуміти, що їм по одному з катастрофічною ситуацією в Україні не справитися. Ресурсомор лише поглиблюватиметься, і може пройти іще трохи часу і вся Україна належатиме взагалі кільком особам. І якщо все відбуватиметься такими ж темпами, то перший у світі трильйонер буде проголошений саме на українській території.
 
Сучасний геноцид в Україні, націлений проти української нації, має цілком рукотворний і цілеспрямований характер. І відповідальними у його проведенні несуть, в першу чергу, батьки-засновники, вони ж «куратори» України.

Нині вийшло так, що інтереси української нації абсолютно не перетинаються з інтересами Української держави, яка приватизована на користь кураторів і олігархів та їхніх приспішників. І вимирання українців ніколи не вдасться зупинити, допоки вони не стануть повноцінними хазяями .

Думка сіх верств населення, адже ми стали набагато гуманніші ,до представників керуючої влади, не потрібно огороджувати їх маєтки колючим дротом, потрібно позбавити їх пільг за кошти народу і залишити їх жити на мінімальні пенсії чи заробітну плату. Сплатити податки державі на нерухоме майно і вказати наскільки розумним був той чи інший "успішний бізнесмен" зібравши мільйони, коли вчителька, лікар, чи журналіст на місцевому рівні , не мали такої змоги?

На основі публікацій "Радіо Свобода"

Загальний рейтинг ($ s)

$ s з 5 зірок
  • Немає коментарів

Залиште Ваші коментарі

Залишити коментар в якості гостя

0
Ваші коментарі можуть бути редаговані адміністратором.
Автор : btamedia press

На сайті

На сайті 60 гостей та відсутні користувачі

Останні користувачі

  • Троценко - Добрянська Ольга
  • FumesothFet
  • Vasya
  • Sevnday
  • Sevenday

Статистика

Користувачі
506
Статті
356
Перегляди статей
350192

Лічильник