Увійти


Мантія-як гарантія уникнення відповідальності за беззаконня?

Мантія як гарантія уникнення відповідальності за беззаконняПродовжуючи дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень звернув увагу на справу № 462/6253/16, що знаходилась у провадженні судді Залізничного районного суду м.Львова Ліуша А.І. ( він же заступник голови суду).
 
Всього до РЕЄСТРУ по цій справі внесено 14 судових рішень, 9 з яких суддею Ліушем А.І., в тому числі 7 судових рішень з порушенням строків, встановлених ч.3 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» (від тижня до двох місяців тривали порушення Закону і судові рішення не включались до РЕЄСТРУ), що є свідченням низької кваліфікації цього судді і потребою у його примусовому скеруванні для навчання у Національну школу суддів(така моя думка). Але це ще не все. Аналіз судових рішень показав, що суддя Ліуш А.І. порушив вимоги процесуального законодавства. Справа до суду надійшла 25.11.2016 року і у списку авто призначених справ числиться «таємною»- не зазначено ні позивача, ні відповідача, не вказано і предмет спору. Це хто дав вказівку на «утаємничення», сам заступник голови суду Ліуш А.І. , чи голова суду Бориславський Ю.Л.? Ну, а хто дав вказівку судді Ліушу А.І. всупереч вимог ч.4 ст.122 ЦПК України замість трьох днів вирішення питання про відкриття провадження у справі – «тягнути кота за хвіст» і не відкривати провадження впродовж більше двох тижнів? Це він сам собі встановив такі строки? Чи він на Закон плює згори своєї посади, прикриваючись недоторканною мантією? А може погано знає цивільний процес? Терміново- на підвищення кваліфікації!

Скільки таких справ у РЕЄСТРІ? Якщо суддя Ліуш А.І. зацікавиться- я можу провести аудит всіх його справ і набагато швидше ніж ВРП. Кожна справа- мінімум догана? Максимум- кримінальне провадження!
 
А тепер найголовніше. 13.09.2018 року на адресу Національного антикорупційного бюро України Гадомським І.В. скерована заява про вчинення кримінального правопорушення (злочину) суддею Залізничного районного суду м.Львова Ліушем А.І.
 
Як я вже згадував суддя Ліуш А.І. два тижні не розглядав питання про відкриття провадження по «утаємниченій» справі, а 15.12.2016 року відкрив провадження у справі без сплати судового збору. З якої ласки суддя Ліуш А.І. вчинив таке «благородство» по відношенню до позивача? Заплатив судовий збір з власної кишені? Чи може у цій справі, як і у справі судді Галицького районного суду м.Львова Городецької Л.М. задіяні одні і ті самі особи, що можуть «диктувати» суддям волю – відкривати провадження без сплати судового збору? Це випадковість- чи закономірність? Таке може бути , чи ні? Це питання для роздумів та аналізу!!!

У згаданій заяві Гадомський І.В. , як учасник ТзОВ «Євген» вказав наступне:
 
«На мою думку всупереч інтересам служби та повноважень невстановленою групою службових осіб, до якої можливо входить суддя, вчинені необхідні дії для прийняття незаконного рішення про накладання арешту на майно та грошові кошти ТОВ «Євген» шляхом незаконного видання офіційного документу - супровідного листа Залізничного районного суду м.Львова від 05.02.2018 року по справі № 462/6253/16-ц на підставі якого справу не було вчасно спрямовано до суду апеляційної інстанції, що дало змогу судді Ліушу А.І. прийняти ухвалу про забезпечення позову, якою накладено арешт на майно та грошові кошти ТОВ «Євген» (ця юридична особа навіть не була стороною провадження).

В чому ж полягали порушення судді Ліуша А.І.?

07.02.2018 року приблизно о 14-30 год. Гадомський І.В. прибув до Залізничного районного суду м.Львова для ознайомлення із матеріалами згаданої справи, що була відкрита за позовом Михайляка Б.М. до Бартиша І.Є. та Гадомського І.В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав в ТОВ «Євген».
 
Помічник судді Ліуша А.І. повідомив Гадомського І.В., що 02.02.2018 року по даній справі в канцелярії зареєстрована апеляційна скарга на ухвалу про відкриття провадження, яка подана відповідачем Бартишем І.Є. В подальшій розмові Гадомський І.В. вияснив, що справа до цього часу знаходиться у судді для підпису супровідного листа та скерування справи до апеляційної інстанції. В канцелярії суду ним було встановлено, що супровідний лист датований 05.02.2018 року на той час суддею Ліушем А.І. ще не підписаний і до канцелярії не наданий. Одночасно в канцелярії Гадомського І.В. повідомили,що окрім апеляційної скарги Бартиш І.Є. вже існує ухвала від 06.02.2018 року про забезпечення позову за заявою Михайляка Б.М., яка задоволена суддею Ліушем А.І.(перевірка показала, що і ця заява є «утаємниченою»- ні позивача, ні відповідача, ні предмету позову у списку авто призначених справ не вказано).Можливо, під згаданим номером справи (462/6253/16) була зареєстрована або планувалась реєстрація іншої справи? Чи не забагато порушень закону та нормативних актів по одній справі в одного судді? Чому так? А якщо подивитись на перебіг цих подій під іншим кутом?
 
Події могли розвиватись у наступному напрямку- 02.02.2018 року (п’ятниця) Бартиш І.Є подав апеляційну скаргу до канцелярії Залізничного районного суду м.Львова. Невідома особа з числа працівників суду повідомила Михайляка Б.М. про те, що надійшла така заява і потрібно терміново спасати ситуацію шляхом накладення арешту на майно фірми «Євген»(про те, що хтось із суду повідомив іншу сторону провадження про наявність апеляційної скарги свідчить дата заяви про забезпечення позову (05.02.2018 року), ухвала про забезпечення позову(06.02.2018 року) та наявність двох супровідних листів до апеляції( один датований 05.02.2018 року, а другий – 07.02.2018 року). Та й зрештою, згадану заяву про забезпечення позову сторона провадження могла подати до Суду значно раніше, адже справа повернулась з апеляції ще у грудні 2017 року, тож за «збігом» обставин заява з’явилась саме після апеляційної скарги Бартиша І.Є?

Суддя Ліуш А.І. притримав справу в сейфі і не відправляв її до апеляційної інстанції поки Михайляк Б.М. (невідома особа, яка , можливо, і сама підготувала згадану заяву) не зареєстрував в канцелярії заяву про забезпечення позову  реєстрація відбулась останньою в кінці робочого дня, приблизно о 17 годині після слати судового збору у поряд розташованому відділенні «Ощадбанку»). Роблячи таку «добру справу» на користь Михайляка Б. суддя Ліуш А.І. забув, що підписав супровідний лист 05.02.2018 року.
 
Вияснивши згадані обставини появи ухвали від 06.02.2018 року про забезпечення позову скаржник подав до канцелярії заяву про видачу її копії і вже о 16-30 год. в цей же день(через дві години) отримав інформацію з канцелярії суду, що півгодини назад суддя Ліуш А.І. підписав супровідний лист, після ознайомлення з яким було встановлено, що він був підписаний саме згаданою датою, тобто 05.02.2018 року, а вже 14.02.2018 року на сайті Залізничного районного суду м.Львова з’явились відомості, що 05.02.2018 року справа скерована до Апеляційного суду Львівської області, що фактично не відповідає дійсності(на згадану дату справа ще була в Суді). Фактично, з викладеної інформації вбачається зловживання службовим становищем та службове підроблення , вчинене суддею Ліушем А.І., який з метою винесення ухвали про забезпечення позову приховав від відправлення до апеляційної інстанції справу № 462/6253/16, у супровідному листі до якої була вже проставлена дата підпису- 05.02.2018 року, а ухвала про забезпечення позову постановлена 06.02.2018 року. Тобто, в день постановлення згаданої ухвали справи у судді Ліуша А.І. вже не мало би бути (теоретично вона вже була в дорозі до апеляції). Фактично справа була ще в сейфі судді Ліуша А.І., який підписав її 05.02.2018 року, а потім, коли Гадомський І.А. звернувся із заявою про перегляд ухвали від 17.02.2018 року на сайті судової влади, за дивних обставин були змінені дати направлення справи до апеляції- не 05.02.2018 року, а 07.02.2018 року. Після таких «шахрайських махлювань» все «стало» на свої місця- спочатку була постановлена ухвала про забезпечення позову, а потім справа була скерована до Апеляційного суду Львівської області. Ось так, шановні читачі махлюють високі посадовці в судових мантіях! Так виглядає одна із злочинних схем судової гілки влади, внаслідок застосування якої порушені права та законні інтереси однієї із сторін провадження.
 
На підставі викладеної інформації заявник просив НАБУ зареєструвати цю заяву у ЄРДР за ознаками ч.1 ст.364 КК України( як на мене, слід було добавити ще ч.1 ст.366 КК України).
 
Як же зреагувало НАБУ на ці відомості? А ніяк! Як звичайні службові недбалісти- по…ли.

Довелось оскаржувати бездіяльність уповноважених осіб НАБУ до Солом’янського районного суду м.Києва, який ухвалою від 23.11.2018 року задоволив скаргу скаржника і зобов’язав уповноважених осіб НАБУ внести відомості викладені у заяві Гадомського І.В. від 13.09.2018 року до ЄРДР. 18.12.2018 року детектив НАБУ О.В. Зайцев повідомив скаржника, що на підставі згаданої ухвали слідчого судді Солом’янського районного суду м.Києва до ЄРДР внесено відомості та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ч.2 ст.364 КК України за фактом зловживання службовим становищем суддею Залізничного районного суду м.Львова Ліушем А.І. та іншими невстановленими особами Залізничного районного суду м.Львова, що спричинили тяжкі наслідки.
 
Чи справедливість поновлена? На жаль цього не можна констатувати, немає гарантії належного досудового розслідування. Тільки, щоб добитись відкриття кримінального провадження скаржнику довелось пройти непростий юридично-тернистий шлях.
 
23.04.2018 року на адресу Генерального прокурора України та Вищої ради правосуддя суддею Ліушем А.І. було скеровано повідомлення про втручання Гадомського І.В. в діяльність судді з метою впливу на нього, як суддю, задля власної вигоди(???). 14.06.2018 року Вища рада правосуддя рішенням № 1851/0/15-18 затвердила висновки члена ВРП Комкова В.К. про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, в тому числі за повідомленням судді Ліуша А.І. (рішення підписав голова ВРП Бенедисюк І.М.).
 
Перед закінченням написання цієї публікації зайшов у РЕЄСТР і з огляду на викладене та отриману додаткову інформацію хочу довести до відому читачів, що на суддю Ліуша А.І. можна завести кілька десятків кримінальних або кілька сотень дисциплінарних проваджень (мабуть навчання у школі суддів не допоможе?). За 2017 рік він вніс до РЕЄСТРУ 357 судових рішень, ухвалених ним у 2014 році та 78 судових рішень- у 2015 році. Про яке дотримання вимог Закону України «Про доступ до судових рішень» з боку цього судді можна говорити, якщо він, як один із керівників цього суду нехтує вимогами цього Закону на шкоду інтересам служби та інших громадян, в тому числі і моїх, як журналіста та громадського активіста. Бракує слів та емоцій, щодо вседозволеності, яку виявляє суддя Ліуш А.І. під час здійснення правосуддя, яке тримається на суддівській мантії та недоторканності. За кожне несвоєчасно внесене судове рішення до РЕЄСТРУ- суддя згідно закону може притягатись до дисциплінарної відповідальності. А за сотні таких порушень? Теоретично можна цілий рік, день в день подавати заяви до правоохоронних органів про зловживання службовим становищем з боку судді Ліуша А.І. тільки за вказаними фактами порушень. І працівники поліції(слідчі) зобов’язані будуть вносити ці відомості до ЄРДР!!! А якщо заглибитись у інформацію цих судових рішень? Впевнений, що можна знайти ще багато цікавих «перлів». Тож слідчому, у провадженні якого знаходиться справа на суддю Ліуша А.І. є всі шанси долучити до перевірки і згадану мною інформацію, щоб кримінальний букет протиправних діянь був якнайоб’єктивнішим, адже так і просяться до цього букету правопорушення, передбачені ст.ст.161, 358, 366, 367, 375 КК України.
 
Жуков О.С.

Загальний рейтинг ($ s)

$ s з 5 зірок
  • Немає коментарів

Залиште Ваші коментарі

Залишити коментар в якості гостя

0
Ваші коментарі можуть бути редаговані адміністратором.
Автор :

На сайті

На сайті один гість та відсутні користувачі

Останні користувачі

  • Троценко - Добрянська Ольга
  • FumesothFet
  • Vasya
  • Sevnday
  • Sevenday

Статистика

Користувачі
506
Статті
529
Перегляди статей
538134

Лічильник