Увійти


«Масло - кримінально-масляне» у судовій справі?

Масло кримінально масляне у судовій справі15.04.2019 року Львівський апеляційний суд розглядав скаргу Гадомського І.В. щодо скасування заяви про забезпечення позову по справі Залізничного районного суду м.Львова № 462/6253/16, яким накладено арешт (вже неодноразово не тільки на майно, але й корпоративні права осіб, в тому числі і тих, які не мають жодного відношення до цієї справи. Хронологія подій по справі частково згадана мною у публікації «Мантія-як гарантія уникнення відповідальності за беззаконня?», тому знову повторюсь у деяких моментах.
 
06.02.2018 року суддя Залізничного районного суду м.Львова Ліуш А.І. виніс ухвалу про забезпечення позову по справі , якою заборонив ТзОВ «Євген» вчиняти дії спрямовані на проведення будь-яких реєстраційних дій. Я вже згадував, що виносячи згадану ухвалу суддя Ліуш А.І. не долучив ТзОВ «Євген» третьою стороною до справи і не направив справу до Апеляційного суду Львівської області, вчинивши дії, що стали предметом розгляду НАБУ та, на підставі яких було відкрито кримінальне провадження.
 
23.04.2018 року суддя Ліуш А.І. звернувся із заявою до Генеральної прокуратури України і Вищої ради правосуддя про втручання Гадомського І.В. в діяльність судді. 14.06.2018 року Вища рада правосуддя винесла рішення про відсутність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення належності суддів і авторитету правосуддя за зверненням судді Ліуша А.І. (авторитет судочинства в нашій державі настільки «підмочений», що тільки лінивий не згадує його негативні сторони- примітка автора). Я мав можливість переконатись у цьому на власному досвіді і тому цілком ймовірно, що судді досить часто вдаються до цього способу уникнення від відповідальності по принципу переведення «стрілок» за свої гріхи на іншу сторону(учасника) провадження- «держи злодія», щоб відволікти увагу від себе.
 
02.05.2018 року Апеляційним судом Львівської області було відхилено апеляційну скаргу Гадомського І.В.
 
Нагадаю читачам, шо Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду 12.09.2018 року частково задоволив касаційну скаргу Гадомського І.В., якою скасував ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 06.02.2018 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 02.05.2018 року, скасувавши ці два судові рішення та, скерувавши справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
 
Скасовуючи згадані ухвалу і постанову Касаційний цивільний суд у своїй Постанові вказав на ряд порушень Судом матеріального і процесуального права при розгляді заяви про забезпечення позову. В чому ж полягали ці порушення? У судовому засіданні апеляції вони були озвучені:
 
Перше. При вирішені питання про задоволення заяви про забезпечення позову мав би підлягати врахуванню обсяг позовних вимог. Тобто, Суд мав би здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що 11.09.2014 року Галицьким районним судом м.Львова вже було забезпечено позов заявника і накладено арешт на частку корпоративних прав ТзОВ «Євген» і на все майно підприємства. На арештоване по справі Галицького районного суду м.Львова майно повторно накладався арешт по справі Залізничного районного суду м.Львова? Масло- масляне? Це те саме, що арештованого по одній справі у м.Львові, повторно арештовують по іншій справі за один і той самий злочин у м.Києві, який вже перебуває під вартою? Парадокс?
 
Друге. Суд першої інстанції не з’ясував співмірність виду забезпечення позову. Якщо у ТзОВ є три засновники, чому при накладенні арешту та забороні вчиняти реєстраційні дії порушуються права двох з цих трьох учасників? А де ж верховенство права? А де ж принцип дотримання законності при розгляді справи? Чому Суд втрутився у господарську діяльність товариства, яке навіть не є стороною судового процесу? Чому порушив конституційне право громадян вільно володіти та розпоряджатись своїм майном?
 
Третє. Суд першої інстанції не з’ясував суть позовних вимог, що полягають у скасуванні договору купівлі-продажу частки корпоративних прав у ТзОВ «Євген», а не зміні відомостей у державному реєстрі підприємства, щодо складу засновників.
 
Четверте. Суд першої інстанції не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог. Як можна накладати арешт на майно вартістю мільйон доларів США при позові за стягненням боргу у 167 тисяч доларів США? Це рівноцінні заходи забезпечення? Чи Суду наплювати на ці «тонкощі» процедури арешту майна?
 
П’яте. А чи має право Суд першої інстанції у цивільному судочинстві застосовувати норми, що стосуються спорів, які виникають із правовідносин, підсудних виключно господарським судам України( частки акцій, паїв, корпоративних прав юридичних осіб)?
 
Шосте. Чому Залізничний районний суд м.Львова знехтував ухвалою Касаційного цивільного суду від 17.12.2018 року про витребування справи і 28.12.2018 року постановив ухвалу про забезпечення позову, а 03.01.2019 року виніс ухвалу про зупинення розгляду справи? Як можна при існуючій ухвалі про зупинення розгляду справи 21.01.2019 року розглядати заяву про скасування заходів забезпечення позову?
 
Сьоме. Суд першої інстанції не долучив ТзОВ «Євген» до розгляду справи, що позбавило підприємство можливості здійснити захист своїх прав. Чому Суд це не зробив? Чи це не є порушенням верховенства права та законності?
 
Потрібно згадати і те, що 17.12.2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 462/6253/16 із Залізничного районного суду м.Львова за касаційною скаргою одного з учасників і засновників ТзОВ «Євген».
 
З врахуванням тої обставини, що 18.12.2018 року НАБУ внесло відомості до ЄРДР та розпочало досудове розслідування за фактом зловживання службовим становищем суддею Ліушем А.І. та іншими невстановленими службовими особами цього Суду, 20.12.2018 року перед черговим судовим засіданням учасником по справі Гадомським І.В. подано заяву про відвід судді Ліуша А.І. Замість того, щоб розглянути згадану заяву суддя Ліуш А.І. вдався до «хитрощів» (ніби-то і не було згаданої заяви) і у судовому засіданні заявив самовідвід(хочу зауважити, що в стінах Залізничного Суду вже неодноразово був свідком згаданих аналогічних незаконних дій з боку інших суддів- примітка автора). На якій же підставі суддя Ліуш А.І. заявив самовідвід? А на тій підставі, що «як вбачається з довідки слідчого управління Головного управління НП у Львівській області у кримінальному провадженні № 12018140050002286 від 18 травня 2018 року за заявою судді Ліуша А.І. внесено відомості в ЄРДР за ч,1 ст.376 КК України щодо дій відповідача Гадомського І.В. у справі за позовом … про визнання недійсним договору купівлі-продажу».
 
В мене одразу виникло риторичне запитання до судді Ліуша А.І. Чому з травня по грудень 2018 року цей суддя не заявляв самовідвід? Чому він 08.06.2018 року та 27.06.2018 року розглядав справу у судових засіданнях? Адже вже на той час виникли обставини, що викликали сумнів у неупередженості та об’єктивності цього судді? Чому суддя Ліуш А.І. це зробив тільки після згаданої заяви відповідача про його відвід? Крім згаданих обставин у ухвалі судді Ліуша А.І. від 20.12.2018 року по цій справі вказано наступне:
 
«згідно відомостей наданих Прокуратурою Львівської області № 17/7/1-3878-18 від 08 серпня 2018 року відповідачу Гадомському І.В. відмовлено у прийнятті та внесенні відомостей по його зверненню в частині можливого вчинення кримінального правопорушення суддею Ліушем А.І.».
 
Хто, чому, кому, на якій підставі з Прокуратури області надав судді Ліушу А.І. інформацію (конфіденційну) про відмову у прийнятті та внесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення , вчинене суддею Ліушем А.І.? Це як розуміти ? Як відверте знущання суддею Ліушем А.І. над чинним законодавством? Це, хто йому дозволив таке робити? Що це за таємні відомості, які отримує суддя Ліуш А.І. з Прокуратури області? Хто йому надає їх? Невже у Прокуратурі області завелись «щурі», які вигризають і виносять назовні конфіденційну інформацію? На якій підставі цей суддя вніс до цього судового рішення згадану інформацію? Чим ця інформація підкріплена?Де зберігаються ці відомості, надані Прокуратурою? Чому вони не долучені до Справи? А може це «фейк»?
 
З другого боку, чому суддя Ліуш А.І. не виконав ухвалу Верховного Суду від 17.12.2018 року і не направив справу до касаційної інстанції.
Але, мабуть, корпоративна етика суддів Залізничного суду м.Львова не дозволила без порушень Закону направити справу до Касації? Вчинивши згадані незаконні дії суддя Ліуш А.І. направив справу на новий авто розподіл, яким було визначено суддю Палюх Н.М. Що ж робить згадана суддя? По справі постановлена ухвала про відкриття касаційного провадження з вимогою направлення її до Верховного Суду, а суддя Палюх Н.М. виносить ухвалу про приєднання до свого провадження справи та призначає судове засідання на 05.02.2019 року? Це, що –фокус-покус? Одночасно суддя Палюх Н.М., ігноруючи вказівки Верховного Суду , викладені у хвалі від 12.09.2018 року, якою скасовано попередню ухвалу про забезпечення позову від 06.02.2018 року, 28.12.2018 року постановляє нову(ідентичну скасованій) ухвалу про забезпечення позову. Касаційна інстанція відкрила провадження, а суддя Залізничного районного суду м.Львова Палюх Н. із завзяттям «клепає» судові рішення? Як бути з цим парадоксом- провадження у справі відкрила касаційна інстанція, а Залізничний районний суд постановляє судові рішення?
 
Знову виявляються маніпуляції з появою ухвали Верховного Суду від 17.12.2018 року про витребовування справи у касаційному порядку. Як вбачається з наявного у справі документу ця ухвала ніби-то поштою надійшла з Верховного Суду поштовим відправленням 29.12.2018 року. Але ж у справі відсутній поштовий конверт, яким ухвала була скерована з Верхового Суду до Залізничного Суду м.Львова. Хто і, як маніпулював цим документом, проставляючи на ньому штамп вхідної кореспонденції. Як відомо після 15.12.2017 року Верховний Суд надсилає Ухвали і Постанови виключно на електронну адресу відповідного суду.
 
На підставі викладеної інформації та спостерігаючи за розглядом цієї справи у апеляційній інстанції 15.04.2019 року в мене напрошується риторичне запитання до колегії суддів під головуванням судді Цяцяка Р.П. Що ж вони розглядали у судовому засіданні? Неправосудне судове рішення судді Палюх Н.М.? Дивує те, що у судовому засіданні апелянтом було звернено увагу головуючого на згадані «фокуси-покуси», але ні він, ні члени колегії не звернули увагу на це. Чому? Невже все законно? Невже немає порушень? Чи можливо, що вся справа є суцільна «заказуха»? В судовому засіданні була озвучена думка апелянта про можливий варіант «рейдерства» по відношенню до майна, на яке так настирливо з усіх боків різними судами накладаються арешти. Можливо таке, чи ні? З часом побачимо.
 
 
Жуков О.С.

Загальний рейтинг ($ s)

$ s з 5 зірок
  • Немає коментарів

Залиште Ваші коментарі

Залишити коментар в якості гостя

0
Ваші коментарі можуть бути редаговані адміністратором.
Автор :

На сайті

На сайті 100 гостей та відсутні користувачі

Останні користувачі

  • Троценко - Добрянська Ольга
  • FumesothFet
  • Vasya
  • Sevnday
  • Sevenday

Статистика

Користувачі
506
Статті
534
Перегляди статей
546861

Лічильник